У Києві попрощались з Мирославом Поповичем [ Редагувати ]

У Києві попрощалися з видатним українським філософом та науковцем Мирославом Поповичем. Панахиду відслужили в Національній академії наук. Провести в останню путь відомого вченого - прийшли друзі, родичі, колеги і перші особи країни.

Конференц-зал академії наук. Тони квітів. Сотні людей. Усі прийшли провести в останню путь видатного вченого, філософа, мислителя Мирослава Поповича.

"Це один із тих моральних авторитетів, філософ, який вірив в Україну, який на прикладі свого життя показував, як треба боротися".

До Поповича за порадами йшли ледь не з усієї України, за яку він так уболівав.

"Для мене це не просто втрата великого українця, великого державного діяча. Я можу сказати, що певною мірою пан Мирослав був моїм вчителем, сьогодні дуже важко", - зазначив Петро Порошенко, Президент України.

"Насправді, дуже шкода, що у цей історичний період відходять на той світ люди, які є насправді моральними авторитетами, з великої літери державними діячами. Люди, які все своє життя мріяли про успішну Україну", - сказав Володимир Гройсман, прем'єр-міністр України.

Мріяв та більше - діяв. Попович був учасником ініціативної групи "Першого грудня". Разом з не менш видатним Гузаром, Дзюбою, Брюховецьким боролися за вільну Україну. Воювали на інтелектуальному фронті. Чим надихали молоде покоління.

"Це, напевно, один з тих, на кого би хотілося рівнятися. І проживши до старості, я сподіваюсь, залишитися відкритим в своїх думках, в своїх оцінках, в своїх поглядах", - сказав Андрій Когут, друг Мирослава Поповича, директор архіву СБУ.

Працював Попович, згадують друзі, не покладаючи рук. Усього себе присвятив роботі та Україні. А йому у відповідь присвячували вірші.

"Та він постійно працював, я не пам'ятаю, щоб він відпочивав. Це була людина дивовижної працездатності, яку я вже знав більше, ніж 50 років. І з того часу, скільки я його пам'ятаю, ми вже тоді разом... Я написав цикл про пізнання і присвятив йому вірш перший "Теорія початку", бо це все з філософії було", - говорить Іван Драч, письменник, друг Мирослава Поповича.

Згадують Мирослава Поповича як добру, світлу та життєрадісну людину. Жив на повну, не втрачаючи віри, навіть на лікарняному ліжку.

"І Попович, який весь був обмотаний різними трубками, підключений до апаратів, в кисневій масці. Він колядував разом з нами. Ми співали "радуйся, земле", - розповідає Галина Бондаренко, подруга Мирослава поповича, науковець.

Поховали видатного вченого на Байковому цвинтарі.