Криза у Венесуелі: мешканці не мають змоги розрахуватись за хліб [ Редагувати ]
Утім, словенські економічні негаразди це квіточки, порівняно з кризою у Венесуелі. Там навіть відпочивають максимально невибагливо - без лежаків, парасольок та інтернету. Свого замовлення туристи на курорті ладні чекати по дві години. Про особливості кризового релаксу - Ганна Ільїних.
Гори, блакитна вода і білі піщані пляжі - Курорт Чичирівіче у Венесуелі такий мальовничий лише з висоти пташиного польоту. Якщо придивитися ближче, то вражає хіба що краєвид, а навколо - занедбані крамнички і готелі. Проте, навіть такий відпочинок не по кишені самим венесуельцям. Через економічну кризу колись популярні курорти виживають як можуть.
"Це дуже впливає на тутешній бізнес. Майже кожен приїжджий питає, де тут можна зняти гроші з картки? Адже не в змозі розплатитися за рахунками",- розповідає Альбаро Родрігес, мешканець Чичирівіче.
Зняти гроші з картки дійсно - проблема у Чичирівіче. Банкоматів тут немає. Єдиний варіант - скористатися терміналом, але й це не просто. Ненсі Родрігес - менеджер місцевого ресторану, - спочатку збирає замовлення, записує їх на папірці із сумою до сплати і прикріплює до банківської картки клієнта. Далі вона вирушає у відкрите море з терміналом, аби зловити бодай якусь інтернет-мережу і зняти гроші. І так чотири рази на день.
"Ми беремо їхні картки, пишемо їхні прізвища, ідентифікаційний номер і код, прикріплюємо до карток. А тоді вирушаємо на човні шукати інтернет-мережу", - говорить Ненсі Родрігес, менеджер ресторану.
З готівкою в країні - біда. Влада через інфляцію встановила ліміт на зняття грошей з банкоматів - 10 тисяч боліварів на день. Це ціна лише одного тістечка.
"Нам іноді треба сплачувати комісію третій стороні, яка допомагає нам з готівкою. Адже ми комерційне підприємство, і держава дає нам ліміт у 10 тисяч боліварів на день",- розповіла нам Марія-Вікторія Гарсія, менеджер дайвінг-центру.
Третя сторона, про яку розповідає Марія-Вікторія - це бандитські клани, які, на відміну від банків, оперують чималими сумами готівки у будь-якому районі країни. Щоправда, беруть за це комісійні - 15 відсотків.
"Прості люди, які продають борошно, хліб, макарони та рибу - не мають вибору. Їм треба лише готівка, в них немає карток. Гроші потрібні місту, щоб хоч якось триматися", - жаліється Ненсі Родрігес, менеджер ресторану.
Відпочивальникам доводиться економити навіть на таких дрібницях як лежаки та парасольки. А про спа-процедури та інші розваги - тут навіть не мріють. Пересічні венесуельці раді і такому невибагливому відпочинку.