Закону не було, а його вже порушували!
13 червня на шахті імені Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК» після планового вибуху сталось обрушення 16-ти гектарів землі, внаслідок чого було порушено інфраструктуру робітничих селищ. І ось відповідна державна комісія відпрацювала, причини «нещасного випадку» названі, а журналістам при їх оприлюдненні в Держгірпромнагляді наполегливо рекомендовано дотримуватись тексту офіційного прес-релізу. Однак при знайомстві з ним не можуть не впасти в око деякі «нюанси». Сьогодні для «Вестника» їх аналізує мешканець рудника імені Леніна, народний депутат України першого скликання, правозахисник і голова Української екологічної асоціації «Зелений світ» Микола КОРОБКО.
— Про проведене спеціальне розслідування журналістів, а пізніше частину мешканців, що проживають у безпосередній близькості від зони опускання земної поверхні (мешканців вулиць, розташованих з південної сторони зони, до цього не залучали), повідомили представники спеціальної комісії, яку очолював начальник відділу організації державного нагляду у гірничодобувній промисловості та за вибуховими роботами Держгірпромнагляду Є. І. Захаренков. Комісія була призначена наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 13 червня 2010 року.
Звичайно, громадськість цікавить ознайомлення з повноцінним звітом про причини і можливі наслідки цієї масштабної надзвичайної події. Натомість пропонується своєрідний прес-реліз «Встановлено причини аварії на шахті ім. Орджонікідзе». Побудова його досить своєрідна: не названо жодного імені членів комісії, про шахту згадується так, ніби вона є самостійним господарюючим суб’єктом, а не належить, як то є насправді, до ВАТ «ЦГЗК», яке, в свою чергу, входить до потужного холдингу — гірничорудного дивізіону «Група Метінвест». Окрім того, не дотримано принципу причинно-наслідкового дослідження.
Представлені до опублікування матеріали, зібрані комісією, хибують на неточність та неповноту обставин, які мали б бути відомі комісії або окремим її членам. У переліку наслідків просідання земної поверхні відсутня згадка про потрапляння у вирву значної площі території колишньої садиби дореволюційного власника рудника, по якій щодня пересувалися десятки посельчан, про зруйнування і зсув у зону просідання підприємства, відомого серед місцевого населення під назвою «ковбасний цех». З невідомих причин змінено офіційну назву зниклого місця поховання з часів останньої війни. Меморіальне кладовище радянських воїнів і мирних жителів, що було розташоване в районі колишньої вулиці Гірників (рудоуправління ім. Леніна), назване як «братська могила захисників міста Кривого Рогу». Насправді ж ця «братська могила» мала статус пам’ятки історії та культури.
Серед факторів, що створювали безпосередню загрозу безпеці життя громадян, була цілковита відсутність у всі часи попереджувальних знаків про зони зрушення в межах всієї території земної поверхні, що потрапила у просідання. У матеріалах роботи комісії це кричуще упущення в організації ведення гірничодобувних робіт не знайшло свого відображення.
У матеріалах немає також згадки про звернення мешканців вулиці Тобольської до органів місцевої влади (2005 рік) та Криворізького гірничопромислового ТУ Держпромгірнагляду України (2010 рік) з вимогою «вжити всіх необхідних заходів для виправлення помилкових висновків інституту «НДГРІ» щодо нормування допустимої ваги вибухових зарядів» і усунення загроз для безпеки проживання населення.
Визначаючи осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку (чомусь аварія комісією зводиться до нещасного випадку), комісія пунктом 3 дійшла курйозного висновку, що це в числі інших «керівництво шахти ім. Орджонікідзе РУ ім. Леніна ВО «Кривбасруда» у період розробки покладу з 1984 по 1987 роки в частині непогодження відхилень від проекту щодо порушення графіку черговості розроблення родовища, чим порушено вимоги ст. 19 Гірничого Закону України, від 06 жовтня 1999 року, №1127-XIV.» Напевно, лише сама комісія може роз’яснити, яким чином у 1984–1987 роках можна було працювати у відповідності з вимогами Гірничого Закону України від 06 жовтня 1999 року! |
