«Руді тексти»: несторонній погляд
Другий всеукраїнський літературно-музичний фестиваль «Руді тексти», що пройшов у Кривому Розі 8 і 9 серпня на човновій станції у парку ім. газети «Правда», мені як співорганізатору приніс багато втіхи, але й чимало приводів замислитися. Про негатив завжди знайдеться кому сказати, то я розповім про радість — мою і побачену мною в очах гостей і учасників.
Перший вогник в очах приїжджих поетів із Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси, Києва, Сімферополя та Донецька загорівся тоді, коли вони побачили човнову станцію — одне з найкрасивіших місць Кривого Рогу, його, висловлюючись модно, брендову споруду. Нещодавно відреставровану коштом народного депутата України Дмитра ВЕТВИЦЬКОГО човнову станцію доглядає орендар ПП Артур КУЗНЄЦОВ. За технічної підтримки орендаря і за меценатської допомоги Дмитра Ветвицького та Почесного громадянина Кривого Рогу Вадима Гурова фестиваль пощастило провести в енергетичному центрі міста.
Якщо б хвилини тих двох днів розглянути як комп’ютерні файли, кожен із них потягне на десь на гігабайт. Я згадаю про деякі з них пунктирно, залишивши за тими, хто не потрапив на фестиваль, право не жаліти свої лікті. Отже, загинаю пальці: потрясна виставка «летючих» картин В’ячеслава СТРАННІКА і Юрія ЗЕЛЕНОГО та експромтна міні-експозиція витинанок Євгенії ІММЕЛЬШТЕЙН — раз, два. Приємно було бачити завсідників традиційних літературочитальних зустрічей «Спокуса говорити» і захлинатися від творчої зливи, подарованої театром-студією «БаоБаБ» — три, чотири. З приїжджих поетів мені особисто (хай не образяться всі інші) найбільше запам’яталися виступи гостя з Дніпропетровська Максима БОРОДІНА та киянки Лізи КІРІЗІЙ — п’ять, шість. Шкода, не вдалося розірватися навпіл і хоч так потрапити на авторський вечір потужної поетеси Мар’яни НЕВИЛІКОВНОЇ та шаленого запоріжчанина Влада КЛЬОНА. Їхній сплав «свіжих ямбів та істеричного співу» сприйняли на ура чоловік сімдесят глядачів, яких ледь вмістило затишне подвір’я художника Миколи РЯБОКОНЯ на вулиці Глинки — сім, вісім, дев’ять.
Натомість я опинилася в арт-клубі «ШЕЛТЕР», що на Ювілейній, де виступали і гурти, назви яких викарбувані рудими незмивними літерами у мізках меломанів — «Кафедра зеленої музики», «Лабораторія №9», «Майна» (рахувати далі нема сенсу). Судячи з реакції публіки, в те саме місце завдяки фестивалю потрапили і дебютанти — україномовний гурт «Шепіт Нагвалю».
А в сусідньому відділі мозку цього вечора окопалися поети, що натхненно читали свої твори, щедро приправлені міцною, ніби щойно з мартенівського цеху або з 1465-метрового горизонту, лексикою. З них запам’ятався Женя ГОЛОБАБОВ у супроводі барабанів і всюдисущого «БаоБаБу» і, звісно, король вечора, співорганізатор фестивалю Максим КАБІР. Вірші були нові, різкі, а в декого лише з елементами цензурної лексики.
Зі слему (змагання на найкраще виконання власних віршів) звучить у голові «Лілечка» Маяковського, перекладена українською і озвучена гостею з Підгороднього Ларисою ОМЕЛЬЧЕНКО, в’їлися у пам’ять виступи Ярослава ТІТЕНКА, Сергія АРКУШІ та особливо Олексія МАРТИНЕНКА, а також знаної на все місто телеведучої і, як виявилося, ще й непересічної поетеси Нелі НАЗАРЧУК. Публіка не шкодувала рук на підтримку нового поетичного таланту — соліста гурту «Майна» Андрія ЧЕЯ, який став переможцем слему.
Пригадую свічки навпроти портрету призабутого поета Олега Гриценка, якого на віршоспіритичному сеансі «воскрешав» киянин Валерій САЗОНОВ. Пам’ятаю назви двадцяти найкращих книжок Кривого Рогу за минулих три роки і усміхнених авторів, які отримували за них скромні, але почесні дипломи. Про це окремо і докладно, але пізніше.
І насамкінець була презентація нового культурологічного альманаху «Символ», промова його упорядниці Тетяни МЕЛІХОВОЇ, відчуття окриленості віршами Поліни КАРАМУШКИ і фрагменти розмов із гостями, які висловлювали подяки і зауваження по гарячих слідах. І шкода, що не вдалося потрапити недільного вечора в піцерію «Наполі» на R’n’B-party, де так само в рамках «Рудих текстів» сяяли криворізькі зірочки цього модного музичного напрямку на чолі з Вольдемаром.
У серці нуртує вдячність керівництву та чарівній охороні Криворізького музичного училища, які терпляче витримали наші походеньки зі стільчиками; операторам і журналістам ТРК «Рудана», котрі ретельно знімали все на плівку, щоб незабаром криворізькі глядачі оцінили телеверсії поетичної та музичної частин фестивалю (про що буде повідомлено додатково, коли заживуть ваші лікті).
Добре, що все відбулося, — все відбулося добре. Якщо далі буде, то буде краще. Даю своє тверде руде слово. |
