Маєш право? Покажи довідку з «Нова-Кому»
Цьогорічний День прав людини (10 грудня) став ювілейним, адже проголошеній Організацією об’єднаних націй Загальній декларації прав людини виповнилося 60 років. І це стало нагодою проведення в «Діалог»-центрі міськвиконкому круглого столу на тему прав людини. Організатором (не ініціатором, бо на те, скоріш за все, була вказівка згори) виступив відділ із питань сприяння діяльності правоохоронних органів. І вже сам час, обраний для проведення круглого столу, — 12 грудня, п’ятниця, 16.00 — засвідчив: круглий стіл мав би пройти оперативно і закруглитися разом із закінченням офіційного робочого тижня. Втім, усе пішло не по плану. Не всі чиновники озвучили свої заготовки з теорії права та якісь красиві цитати про демократію. Натомість правозахисники і журналісти окреслили немало реальних проблем з точки зору прав людини у нашому місті.
Євросуд: доріжку протоптано
Як відомо, останньою інституцією, до якої люди звертаються за захистом своїх прав, є Європейський суд у Страсбурзі. За інформацією начальника міського управління юстиції Івана СТЕЛЬМАХА, озвученою в ході цього круглого столу, в останній час в Україні намітилася тенденція збільшення кількості звернень в ЄС від громадян України. Більше стали порушувати права, чи громадяни стали більш активними при їх відстоюванні? Сказати важко, але факти свідчать: якщо у 2006 році за рішеннями Європейського суду на користь громадян з держбюджету України було стягнуто 6 мільйонів гривень, то у 2007-му — вже 20 мільйонів. І така тенденція всередині країни мала б сприйматись як дуже тривожний сигнал.
Втім, як повідомив Іван Стельмах, буквально перед цим зібранням він побував у Дзержинському районному суді, де відкрито провадження за позовом криворіжця до державного департаменту Державної виконавчої служби із залученням третьої особи — уповноваженого з прав людини в Європейському суді. Цей позов спричинено тим, що рішення Європейського суду на користь позивача щодо порушення його трудових прав не виконується. І це в той час, коли, як повідомив Іван Стельмах, Україна на законодавчому рівні взяла на себе зобов’язання щодо виконання рішень Європейського суду, а в державному бюджеті передбачена стаття витрат на ці цілі.
Загалом, за інформацією пана Стельмаха, за рік до Європейського суду від громадян України подано понад 2 тисячі позовів. Найбільше цих справ, зазначив посадовець, стосується виплат заробітної плати на інших видів матеріальних компенсацій на користь працівників у разі банкрутства та ліквідації підприємств. Адже, підкреслив він, в разі відсутності правонаступників усі зобов’язання переходять до держави.
Що ж до кількості позовів до Європейського суду, поданих саме криворіжцями, то посадовець не назвав цікавої для багатьох цифри, пояснивши тим, що просто не володіє такою інформацією, оскільки обов’язок виконання рішень Європейського суду лежить не на місцевих органах виконавчої служби, а на державному департаменті Державної виконавчої служби Міністерства юстиції — тільки він має право на подання виконавчих листів до держказначейства.
Втім, активний учасник круглого столу правозахисник Валерій РОМАНОВ запевнив зібрання, що тільки ним найближчим часом буде підготовлено щонайменше 5 позовів до Євросуду. Правозахисник і журналіст Інна ІВАНЧЕНКО також заявила, що часто стикається з ситуаціями, коли люди потребують допомоги в питаннях звернення до Європейського суду. На її прохання Іван Стельмах назвав фахівця свого управління (Олександру Юріївну ТОНКИХ), яка є найбільш обізнаним фахівцем у питаннях звернення до Європейського суду і може надати громадянам відповідну правову допомогу.
Довідка вище Конституції?
На поставлене йому конкретно запитання Іван Стельмах визнав, що для держави та її посадових осіб постійний ріст кількості звернень громадян до Європейського суду — це погано. Втім, у своїй щоденній діяльності чимало посадовців верховенством права не переймається. Незвичний погляд на звичні речі на круглому столі продемонстрував правозахисник Валерій Романов, який вбачає порушення прав громадян у збиранні та поширенні приватною фірмою «Нова-Ком» відомостей про місце проживання, доходи громадян та стан їхніх розрахунків із підприємствами, що надають комунальні послуги.
— Вчора я спостерігав, як підприємець у центрі дозвільно-узгоджувальних процедур не міг здати документи, поки не надасть довідку з «Нова-Кому». А раніше в центрі «Діалог» взагалі висіло оголошення про те, що документи без довідок «Нова-Ком» не приймаються. А що таке «Нова-Ком»? Приватна фірма. Тож якщо ми ведемо мову про Конституцію, то чому порушується та її стаття, яка забороняє будь-кому збирати та поширювати інформацію про моє приватне життя? Чому якась приватна фірма знає, де я живу, працюю, які в мене доходи? Довідку про стан моїх розрахунків за комунальні платежі може отримати міськвиконком, райвиконком, керівник підприємства, дані про це можуть вивісити на дверях під’їду чи в іншому громадському місці. В нас у місті є факти, коли для отримання законної відпустки працівник мав пред’явити довідку з «Нова-Кому». Без цієї довідки не беруть на роботу в органи влади. А ми говоримо про Загальну декларацію — ось як вона діє на місцях! — сказав правозахисник.
Така постановка питання, схоже, дещо шокувала службовців місцевого самоврядування, які на свою голову й затіяли цю розмову за круглим столом. В усякому разі, місцеву політику погашення комунальних боргів вони ще могли якось пояснити з точки зору дієвості та ефективності, а от обговорювати її в контексті прав людини були відверто не готові. Лише заступник начальника відділу внутрішньої політики Микола СКИБА наважився назвати постановку питання «цікавою» і нагадати, що права однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої. Втім, правозахисник стояв на своєму: наявність боргів за спожиті послуги — це виключно проблема взаємовідносин споживачів і тих, хто ці послуги надає, яка може вирішуватися у тому числі й через суд. Він переконаний, що досягати навіть благородних цілей не можна недозволеними методами.
Пишеш Любоненку — відповідає КЖП
У контексті розмови про реальний стан справ із дотриманням прав людини було порушено і проблему зі зверненнями громадян. Вона полягає в тому, що на свої звернення, що мають характер скарг, заявники часто й густо отримують відповіді від тих же, на кого скаржилися.
— Згідно із Законом про звернення громадян, ті, на кого скаржаться, звичайно, не повинні надавати відповіді заявникам, — визнала виконуюча обов’язки керівника юридичного управління міськвиконкому Євгенія КОСТЕНКО. — Але як вчиняти посадовим особам, і в тому числі нам, якщо, скажімо, міністерство, до якого громадянин звертався, замість надання відповіді пересилає його звернення нам із резолюцією: «Просимо надати відповідь заявникові». Можливо, ми інколи і не хочемо порушувати ці права, але над нами є вищестоящі…
Той же Валерій Романов навів низку прикладів, коли на звернення до міського голови як найвищої посадової особи в місті відповідь дає його перший заступник, або начальник КЖП, або заступник начальника міського управління освіти. Він також озвучив низку конкретних ситуацій, коли його звернення в Генпрокуратуру було переадресоване районній прокуратурі, на дії працівників якої він і скаржився. А щодо однієї з кримінальних справ, слухання по якій триває у Довгинцівському районному суді, він адресував своє звернення голові РНБО Раїсі Богатирьовій, нею воно було переадресоване Генпрокуратурі, а звідти начальник відділу Михайло Пап надіслав його… у Довгинцівський районний суд.
— Тому я був змушений поїхати у Дніпропетровськ, аби звернутися з позовом проти цього Папа в окружний адміністративний суд, — сказав Валерій Романов. — Думаю, доведеться звернутися туди і щодо тих, до кого я звертався у Кривому Розі.
Отже, іншого способу захистити свої права, аніж звертатися, звертатися і ще раз звертатися (це підтвердив і Іван Стельмах), у громадян нема. Втім, як слушно зауважила Інна Іванченко, без спеціальної підготовки пересічним громадянам важко відстояти свою правоту у суді. То чому б, на її думку, нашим високопосадовцям, хоча б у період кризи, не стати більш уважними до звернень громадян? А також не переосмислити деякі «норми» нашого життя, за якими, як не крути, стоїть порушення прав.
— Це побори в школах: на вікна, жалюзі, люстри…— сказала вона. — В нашій сім’ї четверо дітей. І ми вимушені віддавати на заклади освіти половину бюджету. Але врешті-решт якісь гроші з міського бюджету на освіту виділяються? Можливо, в кожному закладі хочуть показати, що ми таки йдемо в Європу, але, як на мене, то хай краще пофарбують стіни в школі зеленою фарбою, ніж я щотижня буду віддавати за кожну дитину понад 100 гривень. Таке наше право на безкоштовну освіту.
Правова допомога — це розкіш
Своєю чергою просвітянка Валентина КРИВДА озвучила кричущий факт шахрайської оборудки, внаслідок якої без даху над головою опинилася багатодітна сім’я. При розплутуванні клубка цієї справи, якою вона безпосередньо зайнялася як правозахисник, зокрема, з’ясувалося, що неповнолітні діти знімалися з реєстрації в квартирі без дозволу органу опіки та піклування або на підставі підробленої довідки Жовтневого райвиконкому, про що вже є відповідний експертний висновок.
— Багатодітна мати з 4 класами освіти опинилася на вулиці. І, незважаючи на вказівку самого Президента України надати правову допомогу, її довго водили манівцями, — зазначила Валентина Кривда. До остаточного розв’язання ситуації далеко ще й сьогодні, але, в усякому разі, низка порушених на сьогоднішній день кримінальних справ дає надію на те, що цілий ряд фактів, завдяки яким стала можливою шахрайська оборудка, що призвела до грубого порушення прав людини, отримає належну правову оцінку.
І це тільки одна з великої кількості справ, які з просто волають про правову допомогу малозабезпеченим громадянам та тим, хто у скрутних життєвих ситуаціях виявився неплатоспроможним. Де вони можуть отримати вкрай необхідну правову допомогу? Відповідаючи на це питання «Вестника», начальник міського управління юстиції Іван Стельмах повідомив, що безкоштовну правову консультацію включно зі складанням позову у суд громадяни можуть отримати у міському управлінні юстиції. Однак, зазначив він, сплата держмита, послуг з інформаційно-технічного забезпечення ведення справи та банківського збору за здійснення цих платежів залишається за самим громадянином. Водночас, повідомив він, у Верховній Раді зареєстрований і чекає свого часу закон про надання безоплатної правової допомоги.
На завершення розмови за круглим столом одним із його учасників — представником громадської організації — було порушено проблему масових звільнень і масових порушень трудових прав громадян у зв’язку з економічною кризою. Учасники круглого столу з боку громадськості поцікавилися, хто відстежує ці процеси і хто роз’яснює працівникам, як себе поводити себе у стосунках з роботодавцем. На це начальник управління праці та соціального захисту населення Станіслав ДУБИЦЬКИЙ відповів, що мова йде про підприємства приватної власності, а відтак вони не підконтрольні владі, що процеси скорочення працівників контролюють самі керівники підприємств, а писати чи не писати заяви про звільнення за власним бажанням — вирішують самі працівники.
Така відповідь дає підставу зробити висновок, що управління праці та соціального захисту не контролює дотримання трудових прав працівників і не веде відповідну роз’яснювальну роботу. Адже скорочення шляхом примусу до написання заяв за власним бажанням і скорочення відповідно до прописаної в законі процедури — це дві великі різниці. В разі законного скорочення працівник має бути повідомлений про це за 2 місяці. Протягом цього часу він продовжує працювати та отримувати зарплатню, а при звільненні отримує вихідну допомогу в розмірі середньомісячної зарплати. А при зверненні у центр зайнятості протягом 7 днів після звільнення має переваги щодо отримання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю. Якщо ж непокірного, який не бажає виявляти «власне» бажання, звільнять за статтею, своє порушене право на працю він може відстояти через суд, а от при звільненні за так званим «власним бажанням» зробити це буде практично неможливо.
Здавалося, чиновники ставляться до озвученої правозахисниками та журналістами на круглому столі інформації як до маленької неприємності, яку просто треба пережити. А «крикуни» підуть — і все стане на свої місця: «Нова-Ком» справно видаватиме довідки, підприємці будуть стрімголов бігти погашати комунальні борги, а пенсіонери без кінця дякуватимуть владі за тепло та гарячу воду. Втім, це ще питання, хто більшою мірою був виразником настроїв та думок територіальної громади: представники влади чи ті, хто сидів навпроти них. |
