Конкуренція чи монополізація?
Вже неодноразово розповідали про долю найбільшого вітчизняного довгобуду — Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР).
Це будівництво триває понад двадцять років (біля витоків реалізації проекту стояли Україна, Румунія, Словаччина). Проте нині будівельна готовність комбінату становить трохи більше, ніж 60 відсотків. Аби запустити виробництво, потрібно, за підрахунками фахівців, майже 4ОО мли доларів США. Зрозуміло, що держава таких коштів виділити з держбюджету не зможе. Оптимальний варіант — залучення дієвого, фінансово спроможного, відповідального портфельного інвестора, який притому мав би добру репутацію.
З певною періодичністю такі пропозиції з'являлися, але по суті справа не вирішувалася. Останні два роки інвестори значно активізувалися. Зокрема, в одному зі своїх виступів Прем'єр-міністр України Юрій Єхануров повідомив, що є реальний інвестор з реальним планом дій і його пропозиція сьогодні вивчається урядовцями.
Суть пропозиції вітчизняної компанії “Смарт-груп” та провідного російського холдингу “Металоінвест” полягає у створенні спільного підприємства, яке гарантує у максимально короткі строки запустити виробничі потужності комбінату. Фінанси для цього інвестор має. Крім того, можливий партнер держави має зовнішні ринки збуту котунів, котрі вироблятимуться на підприємстві. Це дуже важливо в тому сенсі, що нині пропозиція на котуни на внутрішньому ринку перевищує попит. В цілому програма запуску комбінату передбачає два етапи. Насамперед планується ввести до ладу комплекс так званого грудкування, що працюватиме на вітчизняному і привізному залізорудному концентраті і дасть змогу наростити щорічний випуск котунів в обсязі 13,5 млн. тонн. Після цього інвестори мають намір запустити комплекс з дроблення і збагачення окислених руд. Врешті-решт, СП дасть можливість створити ефективне підприємство і вирішити не лише накопичені економічні питання, а й значний пласт соціальних проблем, які існують на комбінаті. Немаловажна й така деталь: вивівши комбінат на виробничу орбіту, Україна мала б можливість виставити його на продаж вже не як довгобуд, а як привабливий об'єкт з підвищеною капіталізацією.
Одним із позитивних моментів є також те, що створення СП на таких умовах не стане завадою для вітчизняних гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК), які постачають свою продукцію за межі держави. Адже ймовірний інвестор має свої ринки збуту, що не перетинаються з ринками, де працюють українські ГЗК.
Таким чином, є пропозиція — потрібне рішення. Проте 17 травня цього року на ім'я глави держави та Прем'єр-міністра України надійшла ще одна пропозиція щодо створення СП для добудови КГЗКОРу — від нового господаря “Криворіжсталі”. Здавалося б чудово: є конкуренція проектів. Але, як стверджують незалежні експерти, за умови реалізації другої пропозиції виникнуть певні перешкоди для вітчизняних ГЗК на зовнішніх ринках, зокрема на східноєвропейському, що може призвести до витіснення їх з цього регіону, зменшення валютних надходжень до бюджету держави.
На думку експертів, придбання комбінату за таким сценарієм дасть можливість вибудувати дуже цікавий виробничий ланцюжок. Господарі “Криворіжсталі” володіють металургійними комбінатами у Польщі, Румунії, Чехії, Боснії. До речі, у Румунії вони є власниками металургійного заводу Sidex , який відповідно до радянського проекту будівництва КГЗКОР має переробляти котуни, отримані за оплату румунської частки в реалізації цього проекту. Таким чином, хто б не став власником недобудованого комбінату, котуни румунський завод і так би отримував. Погодьтеся, що є сенс у тому, аби цю продукцію ти поставляв зі свого підприємства на своє ж. І на інших підприємствах пріоритети будуть зрозумілі.
Треба сказати, що компанія “Міттал Стілл”, яка минулого року здобула вагому перемогу на приватизаційних торгах з продажу “Криворіжсталі”, вже протягом двох років висловлює зацікавленість у придбанні КГЗКОРу. Пропонуючи при цьому різні схеми. Одним із головних аргументів на свою користь у цій справі фігурують досягнуті домовленості з колишніми партнерами України з будівництва комбінату щодо відшкодування їхніх збитків. Забуваючи при тому, що довгобуд належить нашій державі і ми самі маємо право вирішувати його долю. Інша річ, розрахунки з колишніми партнерами, тобто вирішення питання про постачання котунів за фіксованими цінами. Вражає і певна агресивність та ультимативність пропозиції нових власників “Криворіжсталі”. Вони, не дочекавшись навіть відповіді від влади, вже заявили, що їхня пропозиція повністю відповідає меті і завданню будівництва комбінату, і в ультимативній формі повідомили: “Саме компанія “Міттал Стілл” повинна керувати добудовою КГЗКОРу, а також здійснювати подальше оперативне управління підприємством”. При цьому про розмір частки в управлінні, яку хоче отримати “Міттал Стіл” в майбутньому СП, в компанії не говорять. Посилаючись на те, що оприлюднять її вже після переговорів з урядом України. На думку експертів, йтиметься передусім про контрольний пакет акцій. Таким чином владу нашої держави ставлять відразу в програшне становище, диктуючи наперед невигідні умови. Крім того, експерти вражені позицією “Міттала” щодо реалізації проекту в площині забезпечення сировинних джерел окислених руд для КГЗКОРу. Представники “Міттал Стілл” заявляють про свої права на відвали окислених руд Новокриворізького ГЗК (НКГЗК), які в перспективі мають постачатися на КГЗКОР, але при цьому забувають, що відповідно до умов ліцензування НКГЗК, як і Південного ГЗК, повинні забезпечувати КГЗКОР окисленими рудами із своїх родовищ. Таким чином право власності на НКГЗК не дає “Мітталу” жодних преференцій.
Загалом “Міттал Стілл” озвучив обсяг інвестицій в добудову — 800 млн. доларів США. Сума видається значною. Але експерти стверджують, що інвестиції будуть розділені на кілька етапів. Причому реалізація заключних, тобто віддалених за часом і таких, що потребують найбільшого фінансування, залежатиме передусім від економічної доцільності і ситуації на ринку. Натомість їхня реалізація може взагалі не відбутися, тому до великої, на перший погляд, суми треба ставитися спокійно і зважено. Крім того, Фонд державного майна України нещодавно висловив занепокоєння щодо виконання інвестиційних зобов'язань цієї компанії на придбаній “Криворіжсталі”. Голова фонду Валентина Семенюк навіть заявила про нову реприватизацію підприємства і сказала, що вже знає п'ять компаній, які готові заплатити за “Криворіжсталь” ЗО млрд гривень. Крім того, експерти стверджують, що пропозиція “Міттал Стілл” по КГЗКОРу є не що інше, як відволікання уваги від проблем, котрі вони мають на “Криворіжсталі”. Вони також стверджують, що довгобуд не особливо потрібен “Мітталу”, оскільки при придбанні “Криворіжсталі” компанія отримала Новокриворізький ГЗК. До речі, на його модернізацію потрібні значні кошти — близько 250 млн. доларів США.
Зрештою, пропозиція “Міттал Стілл” є калькуванням створення СП, запропонованого “Смарт-груп” та “Металоінвестом”. Але останні пропонують створення стратегічного напрямку розвитку гірничо-металургійного комплексу, що дасть можливість на рівних конкурувати зі світовими лідерами залізорудної сировини і забезпечити нею вітчизняний металургійний комплекс на довгі роки, і, що важливо, реалізація цього інвестпроекту не призведе до монополізації цього сегмента ринку. До речі, нещодавно інформаційні агентства розповсюдили повідомлення, що влада Китаю відмовила “Міттал Стілл” у придбанні підприємства зі значним запасом металорудної сировини. Тут розуміють важливість економічної безпеки держави і залежність від можливих зовнішніх чинників.
Ми сьогодні маємо дві реальні пропозиції, і, як сказав Юрій Єхануров, — держава вирішуватиме долю довгобуду на конкурсній основі. Хочеться сподіватися, що не тимчасова вигода, а довгостроковий прибуток стане головним чинником у прийнятті остаточного рішення. |
