На нашій землі - подвиг Матросова повторили двоє бійців. Собою вони закрили ворожі дзоти
Незадовго до 9 Травня до музею бойової i трудової слави ВАТ «Мiттал Стiл Кривий Рiг» завiтав цiкавий гiсть – криворiжець Микола Лiфенко. За своє трудове життя вiн опанував багато робiтничих професiй, а працював по своїй основнiй – зв’язкiвцем. Та з молодих рокiв, з розповiдей своєї мудрої мами самовiддано захоплюється Микола Федорович копiтким, детальним збором i систематизацiєю iнформацiї, пов’язаною з iсторiєю Кривого Рогу, навколишнiх сiл. Не маючи спецiальної освiти, вiн нинi з розповiдей очевидцiв багатьох iсторичних подiй, з друкованих публiкацiй у пресi, книг i т.д. володiє чималим матерiалом. Окремий скарб у цьому надбаннi – пошуки аматора–краєзнавця, пов’язанi з iсторiєю Великої Вiтчизняної вiйни. I сьогоднi завдяки розповiдi Миколи Федоровича ми згадаємо двох героїчних молодих бiйцiв, які в боях за визволення Криворiжжя повторили подвиг Олександра Матросова. Про одного з них – Олександра Кiрова, нагородженого посмертно за його самопожертву в бою орденом Вiтчизняної вiйни, була надрукована розповiдь вiдомої криворiзької журналiстки, iсторика-краєзнавця Тетяни Воронової, яку можна прочитати на цiй же шпальтi газети. А подвиг Миколи Галагана так i не був вiдзначений державною нагородою. Пам’ять про цих самовiдданих воїнiв – найголовнiша наша шана. Свiй внесок до неї внiс своїми пошуками i краєзнавець Микола Лiфенко: вiн дослiдив бойовий шлях пiдроздiлiв, у складi яких воювали на землi Криворiжжя обидва бiйці, i уточнив тi мiсця, де саме вони здiйснили свої героїчнi вчинки.
В боях за визволення Криворiжжя стали Героями Радянського Союзу декiлька десяткiв наших бiйцiв i офiцерiв. Дев’ять Героїв загинули i два пропали безвiстi. Здiйснили подвиг, подiбний звершеному Гастело, сiм пiлотiв, подвиг Матросова повторили два бiйцi.
Зламавши опiр ворога пiд П’ятихатками, нашi вiйська зупинились на руднику iменi Ленiна. За слiв артилеристiв В. Шарова, спроба визволити рудник Червоногвардiйський була безуспiшною. В районi залiзничного переїзду нашi вiйська наштовхнулись на шалений опiр нiмцiв. Довелося вiдступати до кручi Бирульки i зайняти оборону. Був даний новий наказ: обiйти робiтниче селище Розу, а потiм через село Глеєватка йти до селища Дубки. В районi села Веселий Кут на однiй геодезистськiй височинi був замаскований дзот. При пiдходi наших бiйцiв звiдси був вiдкритий прицiльний кулеметний вогонь.
Щоб знешкодити його, командир вiддiлення молодший сержант 523-го стрiлецького полку 188-ї стрiлецької дивiзiї О. Кiров закрив своїм тiлом амбразуру дзоту. Це було 25 жовтня 1943 року. Так загинув 18-рiчний юнак-росiянин з Московської областi. Похований спочатку був на краю села Веселий Кут в братськiй могилi. В семидесятих роках, як вiдкрився меморiальний комплекс в Комсомольському парку села Глеєватка, останки воїнiв були перенесенi сюди в братську могилу.
З 25 по 31 жовтня 1943 року в районi с. Дубки нi вдень, нi вночi не вщухала кривава битва. Пiд натиском переважаючої сили ворога нашим вiйськам довелося вiдступати до рудникiв i зайняти оборону.
В сiчнi 1944 року пiсля оборонних боїв радянськi вiйська отримали наказ йти в наступ з пiвдня. Визволивши залiзничну станцiю Довгинцево, 15-та гвардiйська стрiлецька дивiзiя взяла напрямок на рудник К. Лiбкнехта, далi - через рiчку Iнгулець на село Iнгулець-Ольшанське. Визволивши його, нашi вiйська продовжували наступ в бік села Радiонівки. В однiй iз полезахисних смуг бiйцiв зустрiв кулеметний вогонь замаскованого дзоту. I тодi гвардiї рядовий 47-го полку 15-ї гвардiйської стрiлецької дивiзiї Микола Галаган 7 березня 1944 року зробив крок у безсмертя.
Визволяючи Криворiжжя, цей 22-рiчний юнак, українець, уродженець Ставрополя, вiддав своє життя за перемогу над ворогом. Пiсля бою вiн був похований у братськiй могилi села Iнгулець. А на мiсцi, де вiн загинув, встановлено пам’ятний знак.
Криворiжцi пам’ятають, якою цiною їм дiсталось мирне життя. Пам’ятають своїх визволителiв, яких з кожним роком стає все менше. Пам’ять повинна передаватись новим поколiнням наших землякiв. |
