Артилеристи, чий подвиг місто не забуде
У Криворiзькому iсторико-краєзнавчому музеї в залi Великої Вiтчизняної вiйни представленi матерiали про 115-у гарматну артилерiйську бригаду, яка вiдзначилась в боях за визволення нашого мiста, пiд командуванням полковника М. Полякова. Сформована вона була у травнi 1943 року в Рубiжному Луганської областi. Бойове хрещення прийняла в боях за Донбас. Визволяла Запорiжжя. Умiло пiдтримувала дiї радянських вiйськ на криворiзькiй землi. Штаб фронту постiйно перекидав її полки з однiєї дiлянки фронту на iншу. Можна тiльки дивуватися, як комбригу вдавалося маневрувати технiкою. Колеса застрявали у багнюцi, зупинялись потужнi тягачi. А гармати били i били...
Гарматний 221-й полк майора Ф. Хмельницького допомагав вибивати гiтлерiвцiв з корпусiв заводу «Криворiжсталь». За це гармашi одержали подяку вiд командира 48-ї гвардiйської дивiзiї полковника Г. Корчикова. В бою за Соцмiсто взвод лейтенанта Бориса Кузьмiна знищив гармату i роту фашистiв. А гарматники 222-го гвардiйського гарматного полку пiд командуванням пiдполковника Б. Борисенка о 22-й годинi 22 лютого 1944 року, коли Москва салютувала визволителям Кривого Рогу, провели свiй салют. Гармати поставили на головнiй площi мiста – Поштовiй – нинi площi Визволення. Холостих зарядiв не було, i зiйшлися на думцi вдарити бойовими по скупченню ворожих вiйськ за Iнгульцем.
Точно у визначений час заговорили гармати. Гiтлерiвцi, вибитi з мiста, дiстали ще один вагомий «дарунок» вiд артилеристiв 115-ї бригади.
Пiзнiше бригада була перекинута на Iнгулецький плацдарм.
- Поспiшаймо! До Iнгульця Чуйков кличе! – з цими словами бiйцi бригади, пiдтримуючи влучним вогнем 8-му гвардiйську армiю, пiшли визволяти пiвденнi рубежi Криворiжжя. Шостого березня 1944 року тут, на Iнгульцi, полякiвцi розчищали шлях кiннотi I. Плiєва.
Немеркнучою славою у боях за Кривий Рiг покрив себе 1-й дивiзiон артилеристiв 1232 гарматного артилерiйського полку 115-ї гарматної артилерiйської бригади пiд командуванням В. Шитова. Тож не випадково одна з вулиць мiста, що в Тернiвському районi, названа в честь Героя Радянського Союзу капiтана Василя Васильовича Шитова, колишнього робiтника фабрики «Шуйський пролетарiй». Одержавши чергове бойове завдання утримати лiнiю оборони на пiвнiчно-захiднiй околицi селища Кравцi, Шитов прибув сюди iз ввiреним йому пiдроздiлом. На городах визначили вогневi позицiї. Термiново почалося їх обладнання. В суцiльнiй темрявi ночi, пiд дощем вперемiш зi снiгом, що сiяв вже не перший день, у промоклому зледенiлому одязi працювали артилеристи. Намагалися якнайкраще пiдготуватися до зустрiчi з ненависним ворогом, якщо вiн спробує вдарити у фланг нашим частинам..
О 15-й годинi 19 лютого перед лiнiєю оборони стрiлецького полку застрочили кулемети i автомати, залунали гучнi удари танкових гармат. Бiйцi дивiзiону знаходилися поблизу похiдної кухнi. Пролунала команда: «По мiсцям!», i розрахунки кинулись до гармат, ящикiв зi снарядами, зв’язкiвцi – до телефонних апаратiв. Зав’язався запеклий бiй.
У рано спадаючих сутiнках було видно, як нiмцi кiльцем охоплюють Кравцi. Наших воїнiв оточили 23 бронетранспортери, 2 танки i бiльше роти автоматникiв. Командир дивiзiону В. Шитов органiзував кругову оборону. За його командою: «По фашистах – вогонь!» – жерла 152-мiлiметрових гармат випустили по снаряду. I там, де все чiткiше окреслювалися силуети «тигрiв» i бронетранспортерiв з десантом автоматникiв, здiйнялось 12 розривiв, пiднявся клубок диму, – це спалахнув нiмецький БТР з автоматниками.
Фашисти не сумнiвалися, що слiдом за нашою пiхотою вони увiрвуться в Кравцi. Але шалений гарматний вогонь шитовцiв змусив їх змiнити тактику. Ворожий десант, залишивши бронетранспортери, залiг. Танки розповзлися по полю, ховаючись за пагорбами. Нiмецьке командування знало, наскiльки влучний вогонь радянських батарей, i вирiшило не ризикувати.
Настало тимчасове затишшя. Вiд гармати до гармати передавали наказ Шитова: «Берегти снаряди!». Дивiзiону з години на годину повиннi були пiдвезти боєприпаси. Через деякий час ворог вiдновив атаку. Тепер фашисти рухалися в бойовому порядку трьома групами на широкому фронтi по 5-6 бронемашин. Групи, безперервно стрiляючи, супроводжували важкi танки.
З вiддалених замаскованих позицiй вдарила нiмецька артилерiя. В селi спалахнули пожежi.
Вибухи снарядiв, кулеметнi та автоматнi черги злилися в суцiльний шум i трiск. Гармашiв залишалося все менше. Пораненi, обливаючись кров’ю, вони вели бiй. Скошений автоматною чергою, упав на станину гармати командир взводу лейтенант Микола Захаров, який зайняв мiсце навiдника.
Незабаром з 12-ти боєздатними залишились лише три гармати, до них – 14 снарядiв. До гармат стали офiцери: В. Шитов, А. Городилiн, Ш. Чхартишвiлi. Вони пiдбили кiлька хрестатих танкiв i приземкуватих бронетранспортерiв. Коли ж скiнчилися снаряди, артилеристи вiдбивали гiтлерiвцiв автоматно-рушничним вогнем, гранатами i, нарештi, перейшли до рукопашної сутички. Першим вступив у двобiй i повiв за собою своїх товаришiв Василь Шитов. Страшнi в своїй ненавистi, пiдвелись вони всi разом, щоб у смертельних обiймах рукопашної знищити бодай ще кiлькох ворогiв. Капiтан вiдкинув уже непотрiбний пiстолет i схопив важкий молот, яким гармашi забивають клини крiплення станини гармат.
Запаленi мужнiстю командира, всi бились вiдважно до останнього набою, до останньої краплини кровi. Тi, хто не мiг пiднятися, вiдстрiлювались лежачи. Хто мiг - йшли на ворога грудьми.
Бiй стих тiльки з настанням темряви. Майже всi нашi бiйцi, пiдiрвавши матерiальну частину, геройськи загинули, але не залишили позицiй i зiрвали подальшу атаку гiтлерiвцiв у фланг наступаючих радянських пiдроздiлiв 3-го Українського фронту пiд командуванням генерала армiї Р. Малиновського. Капiтан Шитов полiг смертю хоробрих вiд вибуху нiмецької гранати.
Майже нiхто з артилеристiв так i не побачив мiста, куди згодом увiйшли врятованi ними пiдроздiли. На вiдзнаку їх спiльного подвигу командир посмертно (13.09.1944 р.) став Героєм Радянського Союзу, а 115-та гарматна артилерiйська бригада, в якiй всi вони служили, одержала почесне найменування «Криворiзька». Цю назву серед 22-х дивiзiй, бригад, полкiв та окремих батальйонiв, воїни яких вiдзначилися особливою вiдвагою, назавжди викарбувано на монументi «Перемога», що на проспектi Миру.
Командир бригади М. Поляков iз рук командира 9-ї артилерiйської дивiзiї, до складу якої входила 115-та ГАБ, генерал-майора А. Ратова отримав за Кривий Рiг орден Червоного Прапора. Бригада Полякова пройшла у визвольному походi i правобережною Україною, Молдавiєю i п’ятьма iноземними державами. Лише за Вiднем однополчани В. Шитова почують нарештi очiкувану чотири роки команду: «Вiдбiй! Протерти стволи, зачохлити гармати!». Тодi на прапорi 115-ї Криворiзької гарматної бригади (цей прапор – в експозицiї музею), як згадку про переможнi бої на українськiй землi, як символ єднання народiв у горi i в радостi, альпiйський вiтер колихав кольоровi стрiчки ордена Богдана Хмельницького.
Подiї воєнної пори сiчня-лютого 1944 року вiдтворюють малюнки старшого лейтенанта 9-ї батареї 115-ї ГАБ Миколи Шепталова. Замальовки фронтового художника: «Артилерiйський наступ вночi», «Затор на дорогах вiйни», ескiзи з вогневої позицiї «Пiсля бою», «Кращий навiдник 9-ї батареї Шота Дзоценiдзе» – неодноразово експонувалися на виставцi «На дорогах вiйни Криворiжжя». |
